Тарасовими шляхам

  

Кобзарю! 

Знов до тебе я приходжу, 

бо ти для мене совість і закон 

Л. Костенко 

 

Справді, березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково: щороку Великий Кобзар приходить до нас - і щороку новим, неповторним.

Традиційно, щовесни, у Вашковецькому медичному коледжі БДМУ проводяться шевченківські дні, присвячені вшануванню пам’яті безсмертного Пророка.

 

Шевченківський тиждень у нашому навчальному закладі завершився відкритою виховною годиною - «Тарасовими шляхами», яку підготували та провели студенти І ф «А» (9) під керівництвом куратора – Максимюк Т.М.

Шевченко - наш. Він для усіх століть,
Він - як Ісус Христос для України .
Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,
І з цим вогнем виходьте із руїни.


І стане вам певніше на душі, 
Засвітиться вона душею в храмі. 
Його слова - освячені ножі, 
Вони болять народові, як рани.


Шевченків біль. Він протинає нас. 
І гнівом вибухає в кожнім слові. 
І крізь віки іде сумний Тарас 
Предтечею в терновому вінкові.

 Ведучі свята: Ватрич Богдан та Остап’юк Марія пригадали цікаві відомості із життя Кобзаря та  провели літературно-художню подорож Тарасовими шляхами.

Присутні із захопленням дивилися сценку «Віртуальна зустріч з Т.Шевченком», де свою сценічну майстерність проявили: Гиманик Іван, Кіцул Марія та Масікевич Михайло.

Заповів поет нам жити

«В сім’ї вольній, новій»,

А ще «волю окропити

Ворожою кров’ю».

 

Ми кайдани розірвали,

Та їх треба зняти.

Але й цього ще замало,

В повний зріст щоб стати.

Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну. 

Музичним подарунком для всіх були пісні: «Пісня про Кобзаря» та «Заспіваймо пісню за Україну» у виконанні Андрицюляк Лілії та Кіцул Марії. З шаленими оплесками присутні сприйняли пісню у сучасній обробці «Тополя», яку  виконали Масікевич Михайло, Кіцул Марія та Андрицюляк Лілія.

Всі студенти групи старанно декламували поезії Шевченка та про Шевченка. 

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

З картини, що там на стіні.

Читає пісні його залюбки ненька,

Розказував батько мені:


Як вівці він пас — ще малий був хлопчина,

А виріс — великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься "Кобзар".


Як книгу святу берегли ми завзято,

З собою забрали у світ,

Як слово Тараса завжди зберігати,

Великий усім заповіт.


Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

То може й мені ще не раз

З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,

Наш Батько, великий Тарас.

Актуальність Шевченка не в тому, що він порушив великі й вічні питання або дав нам відповідь на них. Кожне покоління має самостійно шукати відповіді на питання, поставлені часом. Сьогодні ми повертаємось обличчям до загальнолюдських цінностей, а отже, й до Шевченка. Він приходить у наш день. Але ми повинні йти в його час. Лише так між нами і ним глибшатиме взаєморозуміння. 

Творчість Шевченка стала духовною основою формування сучасної української нації. Для українців усіх наступних поколінь він став потужним джерелом національної свідомості, символом України.