DSC 0419 3

 

14 жовтня відзначається християнське і народне свято «Покрова Пресвятої Богородиці».
З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва.
З 2014 року Указом Президента України Петра Порошенка на свято Покрови призначено День захисника України.
Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров’ю сотень поколінь, їхніх працелюбних і героїчних предків. Шануймо героїчну історію нашого великого народу.

24 жовтня 2019 року у Вашковецькому медичному коледжі БДМУ відбулась відкрита виховна година, присвячена цим подіям, яку підготували та провели студенти ІІІ-го курсу медсестринського відділення, класний керівник Мороз Ольга Миколаївна.

Однією з найяскравіших сторінок літопису боротьби українського народу за свою незалежність був козацький рух. Козаки стали тією силою, яка впродовж століть пильно стояла на сторожі свободи і гідності України як незалежної, суверенної держави.
 
Запорозька Січ майже безперервно вела важку збройну боротьбу за віру і незалежність свого народу. Запорозьке козацтво - гордість української нації, найвищий злет у її віковічному розвитку.
Козаки були середнього зросту, плечисті, міцні та сильні, легко переносили голод, холод, спрагу й спеку; у війні невтомні, відважні, хоробрі, або, точніше, дерзновенні і мало дорожать своїм життям. "Ці люди впевнено почувають себе на суші, у воді і в повітрі, скрізь вміють дати собі раду і взяти гору в усіх стихіях»

Слава запорозького війська була така велика, що багато істориків порівнювали козаків з найсильнішими і наймужнішими народами світу, підкреслювали витривалість, хоробрість й військову  винахідливість козаків, порівнюючи їх з іспанськими магілетами або ж із шотландськими горцями.
Свято Покрови було найбільшим святом для козаків. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Багато церков маємо побудованих на честь свята Покрови.

 Крім того, саме 14 жовтня 1942 року відзначено як день створення УПА.
Українська Повстанська Армія, яка постала в час II світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації батьківських земель, теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.

Українська Повстанська Армія героїчно і жертовно боролася за Самостійну і Соборну Державу. Найкращі сини й доньки української нації встали до лав борців проти чужоземного поневолення. УПА воювала проти польських шовіністів Армії Крайової, проти гітлерівської Німеччини і комуно-большевицького Совєтського Союзу. Війна з московськими окупантами велась українськими повстанцями майже 10 років після завершення II світової війни.


День сьогоднішній нерозривно пов’язаний з учорашнім. І кожен слід на землі… І нинішня радість, і небо безхмарне, і наш достаток, і щасливе вільне життя — то ваш слід на землі, переможці визвольних змагань. Спасибі ж вам за збережене життя, наші славні вояки.

 

DSC 0324


Таксі маршрутне, водій лютує
«Усі по пільгах» – він репетує
Це в бік солдата, що попри втому
Рюкзак тримає, їде додому…
В очах – гармати, вогні і танки
В очах пекучі, страшні світанки,
Окопи, крики і мін сичання,
Холодні очі, страшне прощання
У серці спогади ті колючі
Про втрату друга, таку болючу,
Про ту розпуку, що душу мучить,
Про ніч пекельну і сон гнітючий,
Про маму й тата, про рідну хату…
Водій же свою співа солдату:
«Ой, всі герої, хочуть возитись,
Хто мені гроші буде платити?»
Усі мовчали, солдат – ні слова…
Маленький хлопчик, що біля нього
Сказав, поглянувши в очі щиро
«Спасибі, дядьку, за Україну!»
Водій замовк мабуть стидно стало
В салоні тиша запанувала
Така глибока, всіх пронизала
Дорослі очі кудись ховали
Бо цей маленький дрібний хлопчина
З – поміж усіх них, один єдиний
Сказав спасибі, тому солдату
Що більше року не бачив хату
Не бачив мами, не бачив тата
А тільки кулі, війну, гармати…
Що у окопі мерзнув холоднім,
Що тільки виврвався із безодні
Війни пекельної, за країну
Яку не зрадив і не покинув…
Я також хочу , тому солдату
Вклонитись низько, щиро сказати
«Спасибі, воїн, прости за муки
За всі терпіння, за чорні руки
За ті окопи що зі снігами
За ті болючі на серці шрами»…

 

DSC 0327


На нашу відкриту виховну годину ми запросили старшого сапера гранатометника танкового батальйону десятої гірсько- штурмової бригади Янко Романа Дмитровича, який розповів студентам про події на сході, та представив фото та відео буднів українського солдата.
Окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятись в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, який не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем. Я хочу, щоб кожен з вас поставив себе на місце тих хоробрих наших людей, які ціною свого життя захистили Батьківщину, і щоб кожен з вас дав собі відповідь на питання: чи зміг би я?

Безумовно, треба знати свою рідну мову, історію, пам’ятати про славу наших
предків. Бо хто не пам’ятає свого минулого – той не має майбутнього.

Давайте вже сьогодні будемо робити щось для майбутнього нашої держави. І напевно найголовніше — це виховати достойних українських громадян. Тому наше завдання потурбуватись про те, щоб наші діти знали своїх героїв, щоб вони прагнули хоч трохи бути схожими на них, допоможімо їм у цьому.

Ви – наші захисники Вітчизни! Ми шануємо вас й молимося за вас. Кожен день, кожну хвилину. Невідомо коли закінчиться війна, але ми маємо силу, яка доведе нас до перемоги. Ця сила – це Ви, наші Герої! Бережіть себе і повертайтеся додому, цілими та неушкодженими! Ми любимо і чекаємо Вас усіх!
Наразі це свято для нас найважливіше за усі! З Днем Захисника України! 
Слава Україні! Героям слава!
Слава нації! Смерть ворогам!
Україна понад усе!